ДУХ НОВАТОРСТВА

Звук у всій своїй складності та красі – невіддільна частина нашого повсякденного життя, а для поціновувачів прекрасно продуманих акустичних заходів немає нічого більш захопливого, ніж дійсно чудовий звук. Одним з таких людей є голландський композитор та інженер Пол Омен, який стверджує, що звук завжди був його «способом уяви».

У ранньому дитинстві Пол відкрив для себе можливості звуку. Відтоді звук став захопленням усього його життя. Пол присвятив свою кар'єру вивченню хитромудрих багаторівневих відносин між людьми та світом звуків, з яким вони взаємодіють.

«Я слухаю, що відбувається між звуками та простором, між звуками та моїм тілом, – говорить він. – Чим більше ти здатний розрізнити звуків, що резонують і лунають у просторі, тим більше усвідомлюєш, що звуки, які ти сприймаєш, повністю складаються з таких взаємодій із навколишнім середовищем».

Пол Омен живе і працює в Будапешті. Тут він у 2015 році заснував Інститут просторового звуку, що спочатку спеціалізувався на створенні звукових композицій для театру й опери. Однак у 2007 році у власній компанії 4DSOUND він перемикнув увагу на дослідження простору, звуку і сприйняття. Станом на сьогодні його команда створила майже сотню просторових звукових проєктів, викликавши стійкий інтерес до вдосконалення досвіду прослуховування.

«Чим більше ми вдосконалюємо свій досвід прослуховування, тим краще чуємо простір, ― пояснює він. ― Якісний досвід прослуховування означає наявність звукової системи, яка привертає увагу не до себе, а до навколишнього середовища. Така система дозволяє чути звуки як частину довкілля. Звукова система ― лише один з елементів. Для всеосяжної трансформації досвіду прослуховування необхідно, щоб всі елементи ― дизайн простору, його внутрішнє оздоблення, соціальні аспекти та, не в останню чергу, звуковий контент ― відповідали один одному».

Омен вважає, що досвід прослуховування однаково залежить від активної участі слухача і від якості обладнання.

«Тривалість концентрації нашої уваги настільки скоротилася, що людям потрібні великі зусилля, щоб просто знайти місце у своїй свідомості та зосередитися на тому, що дійсно вимагає «слухання», ― говорить він. ― Якщо ми хочемо отримати більш витончені та вишукані враження від прослуховування, потрібно почати з придушення шуму середовища, інакше ми просто нічого не почуємо».

Пол усе ще захоплюється музикою, яку пише з юності. Щодня на роботі та в приватному житті його оточує безліч шарів багатовимірних звуків, проте він зізнається, що найбільше любить слухати тишу і спокій.

«У повсякденному житті мені найчастіше хочеться чути мовчання, ― визнає він. ― Звичайно ж, мовчання –― явище відносне, тому замість «мовчання» мені, ймовірно, слід сказати «менше шуму і більше простору», коли мої органи чуття розкриваються і дихають, а я починаю чути більше».